Повний посібник з догляду, захисту та реабілітації пацієнтів
Трахеостома дає можливість дихати та жити. Найчастіше показання для цієї операції – це асфіксія (кисневе голодування організму за різних причин).
Постійна трахеостома буває канюльною або безканюльною. Що це означає для людини з трахеостомою? У разі канюльної форми треба буде користуватися трахеостомічною трубкою або вона буде не потрібна (безканюльна форма).
Використання канюлі спричиняє пацієнтові деякі незручності. Трубка, як чужорідне тіло, дратує стінки трахеї, викликає хворобливі відчуття і кашель. Але є ряд захворювань, при яких трахеостома функціонує тільки при наявності трубки. Найбільш часто використовувані пристрої складаються з двох частин: зовнішньої і внутрішньої. За канюлею потрібен щоденний догляд, миття та очищення. Якщо при щоденних процедурах самостійно видалити всю конструкцію не виходить, то можливе очищення тільки вкладиша. Час перебування без канюлі потрібно збільшувати індивідуально, спостерігаючи за просвітом стоми.
Існує два вида трахеостомічних трубок — одинарні та подвійні. Останні вважаються найбільш функціональними. Вони мають зовнішню і, відповідно, внутрішню частину, що входить до неї. При необхідності, з метою заміни або очищення, внутрішня трубка легко витягується. Це дуже зручно тоді, коли у людини, наприклад, під час подорожі, відсутня можливість очистити трубку, що засмітилася: вона просто дістане канюлю і замінить її на нову.
Дитина не завжди реально сприймає, що відбувається в критичній ситуації, і висловити свои відчуття їй не завжди під силу, тобто, якщо канюля виявляється забита мокротою, вона просто може загинути. У таких випадках від батьків очікується застосування екстрених заходів, іншими словами, дорослий повинен оперативно витягти трубку і замінити її на нову.
Зміна трахеостомічної трубки у дитини:
Проводячи гігієнічні процедури, варто розуміти, що трахеостома, яка вже зажила, не вимагає надмірної стерильності. Більшу увагу варто звернути на стан і якість повітря, оскільки воно проникає прямо в легені разом з пилом і мікроорганізмами. Необхідно слідкувати за шкірою в точках дотику трубки, там часто з’являються потертості, попрілості або пролежні.
Більш скрупульозного догляду вимагає тимчасова трахеостома та незагоєна постійна. У цьому випадку необхідне дотримання абсолютної чистоти.
Обов’язково слід регулярно чистити трахею і бронхи від накопичення слизу (не менше 2-х разів на день, а якщо потрібно – частіше). Для цього слід приймати призначені лікарем медикаментозні препарати для розрідження та виведення секрету. Особливо цей момент важливий для пацієнтів, у яких спостерігається утруднене дихання, а мокрота формується надто густа і в’язка. Занадто сухе повітря сприяє перетворенню секрету на кірки, які згодом відриваються від стінок канюлі та потрапляють в бронхи, перекриваючи їх.
Дитина не завжди реально сприймає, що відбувається в критичній ситуації, і висловити свої відчуття їй не завжди під силу, тобто, якщо канюля виявляється забита мокротою, вона просто може загинути. У таких випадках від батьків очікується застосування екстрених заходів, іншими словами, дорослий повинен оперативно витягти трубку і замінити її на нову.
Сьогодні багато що змінилося. Тепер у пацієнтів з трахеостомою не виникає ніяких труднощів ні з фіксаторами, ні з захистом для душу, у вільному продажу є клапани, фільтри й багато інших пристосувань, що допомагають відчувати себе комфортніше. Одним з найважливіших товарів для людей, у яких є трахеостома, є багатьом знайомий «штучний ніс».
Головна функція теплообмінників полягає в якісній фільтрації вдихуваного хворим повітря, крім цього, повітря штучно нагрівається і зволожується. До приладу входять корпус, виконаний з пластику, і фільтр, який може бути як поролоновим, так і створеним з особливого матеріалу. Зовні фільтр просочується розчином, що фіксує рідину. Фільтр утримує вологу з бактеріями, тому в легені повітря проникає вже повністю відфільтрованим.
Якщо не спостерігається надмірного відділення мокротиння, можна не знімати фільтр протягом п’яти діб. Після закінчення цього терміну фільтр втрачає здатність зволожувати та нагрівати повітря, а буде тільки збирати пилові частинки. Значне почорніння фільтра красномовно свідчить про те, що повітря, яке оточує пацієнта – забруднене. Само собою, фільтр у цьому випадку доведеться терміново змінити на новий. Слід також враховувати, що взимку, у вуличних умовах, фільтр буде швидше просочуватися вологою.
Можливість безперешкодно говорити надають «штучні носи» з фонаційними клапанами, що мають порти для проникнення кисню і складаються в деяких випадках зі знімних елементів. Якщо порт не використовується, його можна глушити, щоб усунути витік повітря при розмові.
Частина користувачів відзначає ще одну незручність при застосуванні тепловологообмінників: «штучний ніс» видається вперед і спричиняє хворому деякий дискомфорт. Зовнішній вигляд при цьому також страждає. Фахівці рекомендують у цих випадках користуватися різними фартухами, які зможуть захистити стому від частинок пилу.
Обов’язковою умовою коректного функціонування фільтра є контроль за оптимальною вологістю. Канюленосій може стежити за цим вдома і на роботі, а при виходженні на вулицю завішувати трахеостому вологою марлею.
Тепловологообмінні касети HME оснащені фільтром з схожого зі поролоном матеріалу і вважаються не такими ефективними, як «штучні носи». Вони гірше фільтрують і зволожують повітря, мають велику вартість, щоправда, набагато менші за габаритами, ніж «штучні носи». Найчастіше ці касети використовуються людьми, що не носять канюлі. Застосовуються частіше укупі з фонаційними клапанами.
Завдяки цьому пристосуванню пацієнти можуть вдихати, використовуючи трахеостому, і видихати в зону голосової щілини. Такий клапан дозволяє людям зі збереженими голосовиками та тим, хто має голосові протези, спокійно розмовляти. Це дуже зручно, тому що руки залишаються вільними: нічого прикривати не потрібно. До того ж, людина з трахеостомою не ризикує занести до якого-небудь елемнту конструкції інфекцію, якщо на момент розмови її руки не відрізняються особливою чистотою.
Хоча випускаються й моделі трахеостомічних трубок, забезпечені унікальними кріпленнями, більшості користувачів все ж доводиться застосовувати традиційні канюлі, до яких клапан прикручується за допомогою 15-міліметрового перехідника. Коли пацієнт не використовує трахеостомічну трубку, клапан закріплюють за допомогою кнопки-кільця або нашкірного конектора, про які буде розказано пізніше.
Важливо! Клапан заборонено використовувати у ситуаціях, при яких пацієнт підключений до апарату для штучного вентилювання легенів.
Конструкція пелюсткового клапана передбачає пластину, що пропускає повітря лише в один бік. Коли людина кашляє, пелюстки починають вивертатися, що дає легким можливість нарощувати нормальний тиск. При цьому, якщо пелюсткові клапани з силікону не виробляють ні найменшого шуму, то такі ж клапани з пластику та металу виробляють характерний звук.
Кашель і різкі рухи запросто можуть спровокувати ситуацію, при якій зовнішній трубці буде важко втриматися в трахеостомі. Щоб уникнути такої катастрофи й не викликати тим самим небезпеку задухи – асфіксії – застосовують спеціальні тасьми, які надійно фіксують трахеостомічну трубку на шиї.
На всіх канюлях можна знайти так звані «вушка», які потрібні для того, щоб тримати фіксатор. Фіксація трахеостомічної трубки проводиться двома способами: або за допомогою бинта, або з використанням вищезгаданого фіксатора.
Заведено розрізняти фіксатори за способами кріплення та регулювання. Таким чином ці пристосування можуть:
Хтось із пацієнтів віддають перевагу використовуванню бинтів, а не фіксаторів насамперед з причини економії. Бинти – недорогий матеріал, до того ж, він відмінно пропускає повітря. Бинти накладаються подвійним шаром і зав’язуються одиничним вузлом. Варто, однак, уточнити, що при використанні бинтів необхідно володіти достатньою майстерністю, щоб вузли були міцними та водночас легко розв’язувались під час зміни. Якщо таку науку освоювати не бажано, краще купувати шийні стрічки – зручні в регулюванні, еластичні, приємні на вигляд.
Це пристосування хоч і має вагому перевагу – на шию пацієнта не надягають громіздких конструкцій, а зовнішній вигляд не відштовхує – все одно не є панацеєю, тому що має й недолік. Пластир-фіксатор може серйозно дратувати шкірні покриви. Це одноразовий аксесуар, використовувати його повторно не має сенсу.
Розташовуються безпосередньо під крильцями трахеостомічної трубки й необхідні для виконання важливих завдань. По-перше, активно вбирають відокремлюване мокротиння, по-друге, є надійним захисником рани від бактерій на етапі встановлення тимчасової трубки, по-третє, зменшують тиск на горло. Крім усього, компреси перешкоджають надмірному подразненню шкіри у випадках, коли людина носить канюлю, не знімаючи.
Простим саморобним варіантом компресу буде марля, яку потрібно попередньо укласти в декілька шарів. До речі, для цього чудово підійде і широкий бинт. Матеріал складають таким чином, щоб вийшов квадрат, і розрізають половину, в результаті чого виріб починає нагадувати штани. Перевагами є низька вартість і відмінні абсорбівні характеристики. Недолік один – такий компрес швидко стає непридатним, його краї стають неакуратними. Після встановлення постійної трахеостомічної трубки більшість пацієнтів відмовляється від носіння компресу.
Фабричні компреси для трахеостоми можуть служити користувачеві трохи менше ніж добу – при звичайній кількості виділень їх змінюють один раз на день. Ці пристрої можна умовно розділити на види, враховуючи їх розміри та призначення.
Ділянка навколо стоми відрізняється підвищеною температурою і вологістю, що створює сприятливі умови для концентрації тут великої кількості мікроорганізмів. Завдяки компресам з посрібленим покриттям, які накладають тією стороною, де знаходиться срібло, шкірі забезпечується дезінфекція. Такий компрес не липне до шкіри.
Часті виділення крові та мокротиння вимагають застосування компресів з підвищеною сорбційною здатністю. Вони швидко стабілізують ситуацію і пацієнт позбавляється від дискомфорту.
Коли тиск крилець канюлі стає загрозливим і спричиняє пацієнтові страждання, необхідні компреси для зменшення тиску трубки. З їх допомогою тиск стає меншим, а зі шкіри сходить роздратування.
Прийняття ванни або душа може спричинити неприємні наслідки. Тому вкрай важливо запобігти потраплянню води в стому і дихальні шляхи. Навіть якщо пацієнт відмовиться від плавання і пірнання, йому слід остерігатися й випадкових бризок. Стоячи в душі, можна використовувати гнучкий шланг і направляти його виключно нижче стоми. Для більшої безпеки використовують спеціальні пристосування, які прикріплюються до самої трубки, або до шиї людини.
Небезпека! Було б помилкою вважати, що захист для прийняття душу настільки досконалий, що зможе захистити вас даже в моменти, коли ви захочете поплавати. Навпаки, він буде працювати лише тоді, коли потік води спрямований на вас зверху.
Користувачі часто цікавляться, яким способом використовувати потрібні пристосування і захист, якщо їх стандартне виконання передбачає приєднання до трахеостомічної трубки?
Увага! Ніколи не можна забувати про те, що під час плавання трахеостома не може бути закритою. Човен, що перевернеться на воді, для вас може обернутися непоправними наслідками.
Ті люди, у кого є трахеостома, повинні – в силу зрозумілих причин – з заздрісною періодичністю робити інгаляції. Спочатку слід накласти маску на трахеостому або просто прикласти до неї. Грамотний попередній підбір розмірів маски та небулайзера забезпечить бажаний ефект. Такі маски з допомогою спеціального адаптера застосовують для подавання кисню.
Трахеостомовані користувачі, які проживають на території Європи, могут придбати особливі інгалятори. Вартість їх, звичайно, занадто висока. Проте основна кількість інгаляторів все ж призначається для дорослих. Діти на сьогодні зможуть скористатися лише насадкою PARI.
Не рідше одного разу на добу зовнішню трубку слід виймати та чистити. Йоржик для цієї процедури – річ необхідна. У точках продажу є йоржики для гігієнічних процедур різного розміру і діаметру. Щетина має оптимальну жорсткість, тому немає ризику пошкодити канюлю, навіть силіконову. А деякі для чищення трубок використовують добре відмиті щітки від туші для вій або йоржики для дитячих пляшечок.
У випадках формування стійкої трахеостоми, після консультації у лікаря можна не носити канюлю. Але позаяк до цього всі додаткові прилади кріпилися на трубку, то виникають питання. Як захистити стому? Чи існують для цього пристосування? І якщо так, то як ними правильно користуватися?
Кнопка за своєю функціональністю може повністю замінити стандартну канюлю. Вона не дає стомі зарости, зберігає нерухомість і еластичність трахеального отвору. На неї можна кріпити реабілітаційні апарати, як і на стандартну трубку. Звичайне кріплення – 15 мм і 22 мм, але є можливість використання перехідників в разі необхідності.
Важливо. Розпинку для трахеостоми обов’язково підбирають залежно від розміру отвору. Вона повинна щільно прилягати й не натирати. Виробляються вони різного діаметру і довжини. Підходять не всім пацієнтам, бо багато чого залежить від індивідуальних особливостей форми отвору. При відсутності по краях стоми бортиків і трохи меншого, ніж потрібно, діаметра клапана, кнопка може випадати. Іноді забезпечують звикання до клапана, встановлюючи його на нетривалий час, з поступовим збільшенням. Вночі користуватися короткими канюлями не рекомендується.
Увага! Фартухи можуть ефективно застосовуватися для носіїв канюль. Випускається великий асортимент товарів, що маскують трахеостому: фартухи, штани, футболки, майки з блискавкою. У таких виробів з внутрішнього боку є багатошарова сітка, яка оберігає дихальні шляхи від грубого пилу і зігріває холодне повітря.
Раніше люди з бесканюльной трахеостомою для захисту використовували марлю, складену в декілька шарів, змочували її водою для зволоження – це було не дуже ефективно і не естетично. У сучасному варіанті виробники пропонують спеціальні накладки. Чим вони гарні:
Це засіб особистої гігієни для видалення зі шкіри слизових виділень, пилу і мокротиння. Призначені для очищення від забруднень та створення захисного шару. Безпечні, не містять спирту, виконані з нетканого матеріалу зі спеціальним просоченням.
Позаяк при розмові людина чіпає клапан не завжди вимитими руками, на яких скоріш за все міститься маса бактерій, необхідно відзначити ще одну важливу функцію пластиря-конектора. Це пристосування для пацієнтів, які не використовують канюлі, що дозволяють кріпити додаткове обладнання: фонаційні клапани, «штучні носи». Пластирі випускаються з роз’ємами 22 мм. Щоб закріпити пристосування діаметром 15 мм, знадобиться додатковий перехідник. Конектори випускаються різної форми та ступеня адгезії клейкої основи. Тримачі можуть не підійти тим пацієнтам, у яких стома має неправильну або сильно деформовану форму. У подібних випадках рівномірного і щільного прилягання досягти не вдасться. Високу вартість також можна віднести до недоліків.
Щоб пластир добре тримався, потрібно виконати ряд простих дій:
При наближенні кашлю, потрібно зняти всі додаткові прилади з тримача і двома пальцями притримувати його. Також не рекомендується голосно розмовляти при використанні фонаційного клапана.
Тим людям, хто не користується трахеостомічноюю трубкою, можна звернути увагу на тепловологообмінники. За своїми функціональними можливостями вони наближаються до «штучних носів» і кріпляться за допомогою конектора. Здебільшого тепловологообмінні касети випускаються розміром 22 мм. Для того, щоб легені працювали на повну силу, необхідний певний опір видиху, оптимальна вологість і температура повітря, що видихається. Створенням цих факторів і займається тепловологообмінна касета. Пристосування перешкоджає блокуванню стоми одягом або постільною білизною. Як виявили дослідження, при регулярному застосуванні «штучного носа» і тепловологообмінних касет, суттєво зменшується кашель, сон стає більш якісним, відзначаються поліпшення в звучанні голосу, якщо присутній протез, припиняється виділення мокротиння. Тепловологообмінна касета – це одноразовий аксесуар; змінювати її необхідно приблизно раз на добу.
У неї може бути різний опір. Касети з великими порами виконують свої функції не настільки добре, як касети з маленькими порами й рекомендуються в початковий період, коли у людини відбувається звикання до стоми, та при виконанні фізичних вправ. Нерідко у продажу можна знайти тепловологообмінні касети, забезпечені фонаційними мембранами. У цьому випадку при збережених голосовиках можна говорити, коли палець прикриває касету. Мембрана повністю виключає проникнення повітря.
Позаяк при розмові людина чіпає клапан не завжди вимитими руками, на яких скоріш за все міститься маса бактерій, необхідно відзначити ще одну важливу функцію касети. Вона виконує роль своєрідного бар’єра, який не дає інфікувати дихальні шляхи. Іноді до касети кріплять фонаційний клапан, роль якого зводиться до автоматичного відкривання стоми на вдиху та її закривання на етапі видиху й при розмові.
Трахеостому прикривають різними за конструкцією кришками, вони незамінні в тих ситуаціях, коли необхідне відновлення носового дихання, наприклад, щоб перевірити, чи здатна людина використовувати для дихання власний ніс. Перевірка проводиться безпосередньо перед деканюляцією.
Важливо. За подібних обставин повинно бути фонаційне вікно.
Під час цієї процедур трубку видаляють, а трахеостому закривають і людина переходить на дихання за допомогою природних дихальних шляхів. Захід проводиться під наглядом лікаря і необхідний людям зі сформованою тимчасовою трахеостомою, що мають можливість самостійно дихати та ковтати.
Хвилювання людини, якій зробили операцію з видалення гортані, не піддаються опису. Втрата голосу багатьма сприймається як ще більша катастрофа, ніж втрата слуху. Сьогодні напевне є всі шанси навчитися говорити, навіть не маючи голосовиків. Фахівцями розроблено декілька досить дієвих способів, спрямованих на придбання пацієнтом нормальної мови. Держава всіляко сприяє людям, позбавленим голосовиків, у придбанні мовних протезів і голосостворювальних апаратів. Багато тисяч людей прекрасно спілкуються з навколишніми завдяки цим сучасним пристосуванням.
Для досягнення бажаного результату знадобиться деякий час. Вчитися розмовляти заново доводиться всім, хто зіткнувся з ларингектомією, і більшість людей цілком задоволені своїми успіхами. Ситуація, яка чекала тих, хто переніс операцію, була набагато гіршою: вони могли лише ворушити губами й найчастіше передавали свої думки, попередньо записавши їх на папері. Треба сказати, що так зване черевомовлення – звуки, які виходять зі шлунка – не надто сприяли спілкуванню. На сьогодні проблему можна вирішити за допомогою голосових протезів і голосостворювальних апаратів. Перший варіант потребує хірургічного втручання.
Вражаюче, але навіть не маючи голосовиків і не застосовуючи пристосувань, люди здатні розмовляти. Всі, мабуть, уявляють собі фокусників, які розважають публіку, вимовляючи слова, не відкриваючи рота. Однак людина, у якої відсутні голосовики, не має з цією грою нічого спільного, вона вимовляє приголосні звуки в момент, коли повітря виходить зі стравоходу. При цьому само повітря заковтується в шлунок, а далі можна згадати про відчуття при відригу і спробувати вимовляти м’які та тверді приголосні. Коли ця наука освоєна, слід поступово додавати до мови голосні букви. Безперечно, навчитися говорити так, щоб вас розуміли, досить непросто, але можливо. Мова, народжена таким незвичайним способом, буде мало схожою на голос людини, але в тому, що навколишні зрозуміють вас, немає ніяких сумнівів. Однак при перенесеному інфаркті, при наявності гіпертонії та непрохідності трахеостоми про такий варіант слід забути: краще скористатися спеціальними пристроями.
Суть дії голосостворювальних апаратів зводиться до заміщення голосу. М’язи шиї рухаються і їх енергію можна перетворити: в період виголошення слова апарат прикладають під вилицю або підборіддя. Незважаючи на те, що моделі нового покоління оснащені регулятором тембру голосу, мова нагадує людську лише віддалено – радше виникає враження, що говорить робот. Однак голосостворювальний апарат, якщо проводити паралелі зі стравохідною промовою, надає промові, безсумнівно, більш високу якість. До того ж навчитися працювати з такому апаратом можна набагато швидше, ніж черевомовити. Людині, що володіє голосостворювальним апаратом, не знадобиться щорічне хірургічне втручання і щоденне чищення. У порівнянні з трахеостравохідним шунтуванням із застосуванням голосового протеза такий варіант представляється найбільш вигідним і зручним.
Людина з трахеостомою повинна чітко усвідомити, що розмовляти так, як это було до видалення голосовиків, навіть з апаратом – не вийде. Це дозволить уникнути розчарувань надалі. Однак не слід впадати у відчай – ваші рідні та близькі будуть вас розуміти, а крім того, ви навіть зможете розмовляти телефоном.
При натиснутій кнопці з апарату вилітають звуки, що нагадують торохтіння, при відпущеній кнопці він мовчить. Завдання користувача – навчитися таким чином чергувати натискання, щоб виділяти окремі фрази чи слова. Більш розгорнуті відомості можна дізнатися в процесі навчання.
Заповніть форму, і наш ЛОР-спеціаліст допоможе підібрати фільтри, канюлі та засоби безпеки.